DivChina: Екс-ведуча телеканалу Hong Kong Satellite TV

Інтерв'ю публікується зі збереженням особливостей стилю респондента

Як опинилися у Китаї?

Отримала стипендію на рік навчання в Китаї, — так і опинилася там. Жила там 6 років.

Як стали телеведучою? Це була ціль чи випадковість?

Це ціллю не було.

Оскільки я активно брала участь у позакласному житті студмістечка, де навчалася в Даляні (Китай, провінція Ляонін), була членом в танц-клубі, у волейбольному клубі, а також клубі традиційного хостес-етикету, — то, відповідно, моє ім’я було на слуху на кафедрі іноземних студентів. Це і стало причиною того, що мене покликали на співбесіду, коли приїхав хедхантер шукати іноземців на свіжоспечений канал. Крок за кроком я пройшла різні рівні співбесід і опинилася в Шеньчжені/Гонконгу.

Моя посада: ведуча телеканалу Hong Kong Satellite TV, одне з останніх шоу, де я була ведуча і біля 300 випусків випустила: East Meets West.

Розкажіть про особливості роботи на китайському телебаченні? Чи є потурання для іноземців чи навпаки завищенні вимоги?

Про це можна написати цілу книгу.

Поблажки іноді є, іноді їх немає. Все залежить від типу і якості роботи та, відповідно, від продюсера/замовника/директора/режисера/спонсора пр. Якщо мова йде про запис в студії зі спрацьованою командою, — це одне діло. Якщо ж це проведення заходу на 5000 осіб — то шансів на помилку в тоні слова немає, і частину зарплати (а то і всю) можуть забрати тільки так.

Вважається, що будь-який іноземець у Китаї може стати зіркою тільки завдяки кольору шкіри. У Вашому випадку – це ще й велика праця як мінімум над правильність вимови. Вас часто впізнавали на вулиці? Буле відчуття, що стали зіркою?

Як на мене, навіть щоб стати гостем в програмі типу «Холостяк» чи гостем в розважальному шоу, необхідно непогано володіти мовою. Наскільки я знаю, переможців (чи цікавих учасників) всіляких «汉语桥» (прим.: всесвітній конкурс знавців китайської мови) часто запрошують гостями на певні проекти певних каналів CCTV. Тут більшу роль грають: а) харизма, б) зв’язки/нетворкінг в) випадок/удача, аніж колір шкіри.

Якщо дивитися чисто з точки зору рівноправності шансів епатажного іноземця й епатажного китайця отримати роботу на ТБ, я згодна, шанси в іноземця (не обов’язково білого) будуть вищі. Тут важливо пам’ятати про дві речі. Перше, іноземець на території материкового Китаю легально не має права бути ведучим (тобто тільки гостем, «запрошеним експертом», учасником, тощо), тобто про кар’єру можна забути. Друге, це абсолютно нормально, будучи мережею, наприклад, запрошувати «інакших» людей задля рейтингів — у будь-якій країні будь-де.

Канал транслювався на обох Cable TV та Now TV в Гонконгу, де був каналом 386 через сотні інших каналів, тим більше мовлення на мандарині гонконгців мало цікавить. Я впевнена, що ніхто про мене не знає! Тому мова не йде про зірковість.

Чим (окрім роботи) займалися у Китаї?

Маєте на увазі інші види роботи чи окрім роботи?

В плані роботи працювала в певний відрізок часу паралельно і нерегулярно дистриб‘ютором контенту українського медіа-концерну FILM UA.

Щодо життя поза роботою: курси французької та іспанської; курси фешн-дизайну; співпрацювала часто з різними місцевими проектами, які організовували експати (в основному «нон профіт»); їздила подорожувати (сильно не наїздишся, на жаль, коли маєш 5 днів відпустки на рік); танцями; соціалізація; пізніше з’явилася українська громада в Шеньчжені, ще пізніше стала вона свідома і досить активна: такі свята, як Паска, завше гарно святкували.

Важко так просто перерахувати, адже стільки води протекло за 6 років.

Назвіть три речі, які найбільше подобались у Китаї та три речі, які просто неможливо було витримати?

Ви поїхали з Китаю. Чому прийняли таке рішення?

Мені, після 6 років життя на півдні Китаю і праці в компанії, де 99% співробітників — китайці, стало важко. Я зробила ризикований крок переїзду в кардинально іншу країну з пробним планом навчання на магістратурі.

Що можете порадити тим, хто тільки планує свій переїзд до Китаю?

Не їдьте.

Жартую.

Все залежить від конкретної людини, її ситуації, характеру і мети. Загально радити нема сенсу. Китай величезний і потенційний досвід може бути дуже різноманітним, а кожна людина — це окремий всесвіт, тому варіанти їх взаємодії такі ж нескінченні, як і піщинки в океані.