Закордонний експерт з української мови

Інтерв'ю публікується зі збереженням особливостей стилю респондента

Чим займаєтесь у Китаї?

У Китаї працюю в українській редакції Міжнародного радіо Китаю. Це одне з державних ЗМІ КНР. Його завдання — поширювати інформацію про Китай за кордоном. В даний час воно має мовлення або має свої сайти понад 60 мовами світу, в тому числі українською. Українська редакція поки не має радіомовлення, має свій сайт, онлайн-радіо і сторінку в соціальній мережі Facebook, також співпрацюємо з українським «8 каналом», для якого раз на тиждень готуємо включення з добіркою основних новин з Китаю. Офіційно моя посада називається — закордонний експерт з української мови. Фактично, мої функції тут включають: переклад, редагування і написання новин та інших текстів про Китай. Також я виконую роботу ведучого радіо та відео програм.

Як опинилися у Китаї?

Вперше потрапив до Китаю на навчання в 2006 році. Потім в 2008 році працював кореспондентом Гала Радіо до і під час Олімпіади 2008 в Пекіні. В 2010 році мене запросили на роботу в українську редакцію МРК (прим.: Міжнародне радіо Китаю). Я погодився і з того часу живу і працюю в Пекіні.

Ви володієте китайською мовою?

Китайською розмовляю, закінчив магістратуру КНУ ім. Шевченка за фахом китайська мова та література.

Фактично Ви – журналіст, хоча офіційно посада називається інакше. Китай – країна за залізною завісою. Розкажіть про особливості роботи у таких умовах? Важко перевіряти інформацію/джерела?

Як я вже сказав, я офіційно тут не є журналістом. Я не відповідаю за написання репортажів і новин. Роблять репортажі і пишуть новини китайські колеги, тут я частіше виступаю в ролі редактора і перекладача. Я можу писати свої авторські тексти, це переважно тексти про культуру, історію, літературу, подорожі.

Як китайці ставляться до іноземних фахівців?

У нас на роботі до іноземних спеціалістів ставляться з великою повагою і створюють досить комфортні умови роботи. Коли я приїхав сюди працювати, мені було всього 24 роки, але більшість колег звертались до мене на «ви». Крім того, в китайських компаніях молодші співробітники, звертаючись до старших і більш досвідчених, можуть називати їх 老师 (прим.: вчитель). Так от, мені зараз 33 і мене вже інколи так називають.

Чим (окрім основної діяльності) займаєтесь у Китаї?

У мене часто позаробоча діяльність все ж таки переплітається з робочою. Оскільки я працюю в такій великій структурі, до нас звертаються по допомогу люди, які займаються іншими цікавими проектами в сфері ЗМІ. Наприклад, минулого року CCTV (прим.: Центральне телебачення Китаю) знімало цикл документальних фільмів до 70-річчя політики реформ і відкритості. Кожна серія розповідала про розвиток одного окремого міста і на кожну серію брали одного окремого ведучого. Мене запросили бути ведучим серії про місто Сямень. Потім був ще один цікавий проект. Китай з українським каналом UA-перший підписав угоду про показ китайських фільмів та серіалів. Я потрапив до команди, яка займалась перекладом, а також озвученням цих фільмів та серіалів. Так у мене з’явився ще досвід роботи актора дублювання.

У Китаї Ви живите цілою родиною. Розкажіть про реалії життя з маленькою дитиною у Піднебесній? Якою мовою спілкується дитина?

Нашого сина звати Любомир. Зараз для нього основна мова - українська. Російську добре розуміє, китайською почав розмовляти у садку. Поки говорить простими реченнями, ще не так добре як китайські діти, але більшість, що кажуть вихователі та інші діти, розуміє. Що стосується реалій, то у першу чергу, я б сказав, що це підвищена увага до нашої дитини. Важко не виділити з натовпу дитину блондина з блакитними очима. Але такі прояви цікавості завжди позитивні. Інколи звісно дратує, коли його фотографують, не запитавши заздалегідь у нас, але ми вже звикли, це дрібниці. Ну і ще одна особливість, як мені здається, пов’язана з тим, що до недавнього часу в Китаї дозволялось мати лише одну дитину і тому батьки готові віддати дитині взагалі все, що тільки можна, тому зараз все, що стосується дітей у Китаї дуже дорого. Дитячі садки, школи, гуртки — все дуже дорого у порівнянні з Україною.

Чи важко було адаптуватися до китайських особливостей?

Я навіть не скажу, що якось особливо адаптувався. Головне, що я і моя сім’я відчуваємо себе досить безпечно, а деякі побутові питання не є для мене особисто чимось таким складним і принциповим, до чого б мені довелося якось серйозно призвичаюватись. Крім того, усі мої колеги вчилися в Україні, тому розуміють наш менталітет і звички. Тому ми легко знайшли спільну мову.

У Вас є друзі серед китайців? Чи зовсім різні ментальні особливості?  Є відчуття самотності чи туги за Батьківщиною?

Є колеги, багато хороших знайомих з якими можемо поспілкуватись, але дуже близьких китайських друзів у мене немає. За Батьківщиною сумую, але відчуття самотності немає, оскільки я тут не сам. Зі мною дружина, син і рідний брат теж тут. Так що нам тут всім разом весело. Крім того, в Пекіні вже сформувалася досить велика і активна українська громада. Завжди є можливість зустрітися зі співвітчизниками. Але звісно ж сумую, за рідними людьми, друзями ну і звісно ж за рідною країною теж.

Можете назвати Піднебесну своїм другим домом? Ви готові там залишитися назавжди?

Ніколи про це не думав, от зараз задумався і зрозумів, що я, мабуть, не сприймаю поняття «другого дому». Справжній дім для мене лише один, в той час, як працювати і жити можна будь-де. Не бути прив’язаним до одного місця в сучасному світі — нормальне явище, і я далеко не один такий. Люди переїжджають з місця на місце не один раз, тому в них і немає другого, третього, четвертого дому. Так само і я відчуваю, що просто в даний час мені тут  комфортно і цікаво перебувати. А що буде далі, спрогнозувати складно. Знову ж таки, в сучасному світі планувати щось назавжди — справа дуже непевна.

Назвіть три речі, що подобаються у Китаї та три речі, які просто неможливо витримати.

Що можете порадити тим, хто тільки планує свій переїзд до Китаю?

Зберігайте спокій і пийте більше води. А якщо серйозно, просто треба бути готовим до того, що тут багато чого не так, як у нас. Це не добре і не погано, просто так воно є. Не треба намагатись змінити китайців, можна просто змінити своє ставлення, це значно допоможе вберегти свої нерви. І так, пити побільше води справді корисно, особливо гарячу. Цьому я вже давно тут навчився. Навіть повертаючись до України, прошу налити мені окропу.

Читати інші інтерв’ю